Фещенко Петро Миколайович
Джерело інформації про Героя: Новоборівський краєзнавчий музей
Народився Петро Миколайович 1 червня 1985 року на станції Топорище в родині залізничників - Миколи Петровича та Тетяни Василівни. З’явився на світ у парі близнюків разом із братом Павлом Миколайовичем, який, на жаль, помер 23 жовтня 2012 року. Також у родині, крім них, були сестра та старший брат.
Навчався у Фасівській загальноосвітній школі, де закінчив 11 класів. Після школи вступив до Житомирського ПТУ №6, де здобував фах паркетника, однак навчання завершити не зміг.
Працював будівельником на підприємстві ТОВ «ЮНІКОМ-ПРОМ» (смт Нова Борова), столярем-будівельником у місті Києві, фрезерувальником у ТОВ «ЄВРОВІКНОБУД». До роботи ставився сумлінно, відповідально виконував свої обов’язки.
Петро був доброзичливою, спокійною, чуйною, щирою та працьовитою людиною. Допомагав іншим, ніколи не залишався осторонь чужої біди. Саме таким - відповідальним, людяним і світлим - його запам’ятали всі, хто його знав.
9 серпня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Навчання проходив у Чернігівській області, смт. Гончарівське, на Гончарівському військовому полігоні. Згодом був переведений до 88-го окремого батальйону морської піхоти, який виконував бойові завдання у Херсонській області, село Кринки (лівий берег). Невдовзі Петро встиг зустрітися зі своїм братом Миколою, який також боронив Україну неподалік і теж знаходився у Миколаївській області.
Після звістки про те, що брат Микола зник безвісти, Петро почав збирати документи для звільнення у запас за сімейними обставинами. У цей період був переведений на кухню.
Згодом, напередодні звільнення, знаходився та ніс службу у військовій частині міста Болград Одеської області.
3 вересня 2024 року був звільнений у запас зі складу 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського.
Повернувшись додому, доглядав за тяжкохворим батьком. Сімейне життя, на жаль, не склалося. Мав хворобу, яка під час служби загострилася, що вплинуло і на фізичний, і на моральний стан. Невдовзі нажаль, через 10 місяців, після звільнення Петро помер 14 липня 2025 року вдома. Похований на місцевому кладовищі у селі Фасова поруч з братом-близнюком Павлом.
Вічна і світла пам’ять.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
