Войналович Олександр Леонідович
Джерело інформації про Героя: Газета "Прапор"
Народився Олександр 3 серпня 1987 року в Новій Боровій. Із братиком Сергієм вони були двійнятами і мали старшого брата Володимира.
Олександр закінчив 11 класів у Новоборівській школі №1. У дитинстві любив ганяти у футбол, збирати гриби, гратися з однолітками. Ріс звичайним допитливим і жвавим хлопчиком. За характером був спокійним, доброзичливим.
Батьки виховували своїх синів у праці. Вони уміли все по господарству, завжди допомагали і в господі, і в городі.
Після школи Саша успішно здобув професію плиточника-облицювальника, маляра-штукатура в Головинському вищому професійному училищі. Строкову службу не проходив. Працював будівельником у Києві, трудився на місцевих каменеобробних підприємствах.
Зустрів свою кохану Світлану із сусіднього села Старий Бобрик. Купили разом хату у цьому селі. Посадили сад. Господарювали. Разом у любові та злагоді прожили 12 років. Народилися у них двійнятка Аня та Сергій. Світлана більше була зайнята дітками та домашніми клопотами, а Олександр завжди працював і намагався якнайкраще забезпечувати свою сім’ю. Кохав і оберігав дружину, дуже любив дітей. Заклав фундамент для нового будинку, бо дбав, аби діти жили у гарних умовах. Будував плани на майбутнє. Та у двері постукала війна…
14 лютого 2023 року Олександр Леонідович Войналович був призваний по мобілізації до лав Збройних сил України.
Упродовж служби спочатку був на військовому навчанні та злагодженні в Житомирі, а потім – на передовій на Лимано-Куп’янському напрямку. Виявляв відвагу і героїзм на фронті у війні з російськими окупантами, був вірним другом для своїх побратимів.
Звичайно, скучав за рідними. Часто дзвонив додому. Останній раз говорив із Світланою 11 жовтня. А 16 жовтня уже прийшло до хати сповіщення про його загибель. Загинув український Воїн-Герой Олександр Войналович 12 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Іванівка, Куп’янського району, Харківської області під час виконання бойового завдання згідно з бойовим розпорядженням, внаслідок штурмових дій противника.
Дружина Світлана сказала, що для неї і дітей загибель Олександра – тяжка і непоправна втрата.
«Він був золотим батьком. Великим трудівником і прекрасним господарем. Він усе робив своїми руками, усе вмів: штукатурив, робив стелі, клав плитку – мав золоті руки. Завжди був у праці. Дуже турбувався про нас, ніколи ні на кого не підвищив голосу. Ми завжди відчували його любов і турботу», – розповіла вона.
Поховали загиблого Захисника на кладовищі в селищі Нова Борова з усіма військовими та громадянськими почестями.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
