Скулинець Олексій Петрович
Джерело інформації про Героя: Газета "Прапор"
У Олексія Скулинця була можливість не ризикувати життям у зоні бойових дій. Він – батько сімох дітей. Проте ще у 2015 році Олексій Скулинець добровільно мобілізувався і пішов на війну, яку називали тоді АТО, боронити Україну і своїх рідних від поневолення окупантами. Потім було ще два контракти і подальша служба в АТО/ООС, загалом упродовж майже двох років. Переважно служба проходила на передовій в Авдіївській промзоні. Служив у 81-й аеромобільній бригаді, 90-му окремому батальйоні.
У 2016 році йому присвоїли звання «старший сержант», і він був на посаді командира відділення. Олексій Петрович був нагороджений за сумлінну службу медалями «Промзона Авдіївка», «За доблесну службу», «Ветеран війни».
Потім був у запасі. А з 24 лютого 2022 року – знову добровільна мобілізація і служба в гарячих точках фронту спільно з побратимами із 95-ї десантно-штурмової, а потім 46-ї бригади. Воював у зоні оборони Києва, в інших складних і напружених ділянках війни. Тяжкі умови несення служби із захисту Батьківщини і майже весь час на передовій, довгі періоди під відкритим небом у холодну пору року чи в сиру погоду, інші тяжкі випробування, що випадають на долю наших захисників, дуже негативно відобразилися на здоров’ї Воїна.
У кінці квітня 2022 року виявилося, що Олексій тяжко хворий. Були серйозно уражені органи дихання. Лікарі комісували його з ІІ групою інвалідності через втрату здоров’я у зв’язку з несенням служби із захисту Батьківщини. (Він після служби в АТО/ООС уже мав ІІІ групу інвалідності внаслідок війни, проте знову пішов у ЗСУ). Довгий час Олексій за підтримки коханої дружини Людмили, мами, побратимів відчайдушно боровся з підступною хворобою, проте 7 липня 2023 року помер.
Голова ради ветеранів АТО Новоборівської громади Олександр Штефа так відгукується про померлого побратима:
«Олексій був справжнім – щирим, відкритим, світлим. Я б із ним пішов у розвідку. Це була людина, яку поважали, якій довіряли. Коли я до нього звертався з якимось питанням – він жодного разу не відмовив».
Народився Олексій Скулинець 25 березня 1979 року в Новій Боровій у багатодітній родині. Мама, Ганна Миколаївна, працювала в Житомирській геологорозвідувальній експедиції, а батько, Петро Григорович, трудився в Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Хлопець навчався в Новоборівській середній школі №2. Як і всі хлопчаки, любив рибалити, ганяв у футбол із друзями. Закінчив 9 класів і пішов у Житомирське професійно-технічне училище. Навіть не закінчивши його, почав працювати в Іршанському ГЗК газозварювальником.
Дуже рано одружився. Проживав із сім’єю в Старому Бобрику. Бог послав молодим батькам семеро діток..
На фронт в АТО Олексій пішов уже будучи розлученим. Через певний час він поєднав свою долю із жінкою, яку зустрів на своєму фронтовому шляху і яку щиро покохав.
Саме вона підтримувала його у найтяжчі періоди життя, коли йшла боротьба із страшною хворобою. А того тривожного 24 лютого 2022 року, коли Олексій ішов у військкомат, то він спершу зателефонував дружині й наполегливо запропонував їй переїздити з Краматорська в Нову Борову разом зі своєю мамою та донькою, щоб вони були у більшій безпеці.
Поховання Героя Олексія Скулинця відбулося 8 липня 2023. Дуже багато людей зустрічали Героя живим коридором, вшановуючи його подвиг. Останній спочинок Воїн-Захисник Олексій Скулинець знайшов на Новоборівському кладовищі поряд із побратимами на Алеї Героїв.
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
