«1939–1945. ПАМ’ЯТАЄМО. ПЕРЕМАГАЄМО»
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Та війна стала можливою через змову антигуманних режимів – нацистського і радянського, які ставили геополітичні інтереси вище прав і свобод людини. Крім того, слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів.
75 років пройшло після закінчення Великої Вітчизняної війни. Для історії це незначний проміжок часу, а для людства - історія трьох поколінь. Все пережите у роки війни продовжує жити в долях тих хто був на фронті, і тих, хто народився після того, як відгриміли бої. І минуле постає перед нами, як період величезної стійкості і безприкладного подвигу нашого народу. А величне ніколи не може бути викреслене із пам’яті. Пам'ять про співвітчизників, що віддали життя в ім’я свого народу, завжди вважалася святістю.
30 червня 1941 року фашистські війська провели наступ у північно - східному напрямку і вийшли на шосе Луцьк – Новоград - Волинський. Генерал Потапов наказав виступити на захист даної місцевості 9-тим і 22-м механізованими корпусами. Німецька армія мала перевагу. Над нашою 5-ю армією нависла загроза оточення (багато підрозділів залишилося без боєприпасів і продовольства). Щоб уникнути оточення 5-а армія була змушена відійти до старого державного кордону.
12 липня німці вдерлися на землі нашого району, дійшовши до ст. Турчинка, але далі сіл Кропивня, Гацьківка, Ягодинка і Турчинка, які були на лівому березі річки Ірша, не просунулися. 24 липня 1941 року гітлерівські війська повністю окупували нашу територію.
Наш район був звільнений від фашистських загарбників 28 грудня 1943 року танковою частиною капітана Заронного, яка входила в 4-й гвардійський кантимирівський корпус генерала Полубоярова.
Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних Націй) і зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціною цього стали надзвичайні втрати упродовж 1939 - 1945 років українців та інших народів, які проживали на нашій землі й боролися проти тоталітарних режимів. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Ми добре знаємо ціну війни, тому плекаємо мир.
Акцентуємо в ці дні на людське, а не лише на геополітику і військову стратегію й тактику. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна це не лише танки, гармати і видовищні бої – війна це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, на чиєму боці справедливість, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться. «1939–1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо»!!!
Павло Шемет
Стаття не погана, але автор не позбавився радянської пропагандистської термінології та понять: фашистські війська, Велика Вітчизняна війна...