ЖИТОМИРСЬКА ГРЕ ТА ІРШАНСЬКИЙ ГЗК: ЕТАПИ СПІВПРОБІТНИЦТВА
Житомирська геологорозвідувальна експедиція стала для комбінату тим підприємство, що створило потужну мінерально-сировинну базу для його функціонування. У короткі терміни геологами експедиції був розвіданий Іршанський рудно-розсипний район уздовж р. Ірші та її приток від с. Кропивенка (Володарсько-Волинський район) до с. Шершні (Коростенський район). І ось уже багато десятиліть на розвіданих родовищах безперебійно працює Іршанський «титановий крейсер».
Геологічне підприємство з’явилось на теренах поіршання у 1951 р. Із с. Альбінівка (тепер с. Тетерівка Житомирського району) на залізничну станцію «Турчинка» (тепер «Нова Борова») перебазувалась реформована Західноукраїнська комплексна геологорозвідувальна експедиція Всесоюзного тресту «Союзспецрозвідка». У вересні 1957 р. вона переходить у підпорядкування Міністерства геології і охорони надр СРСР з назвою Житомирська комплексна геологічна експедиція.
Планомірне вивчення геологорозвідниками території Житомирщини на протязі багатьох років дало гарний результат. У стислі строки виявлено Іршанську групу розсипних родовищ ільменіту, на базі яких, у 1954 р. розпочав роботу Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат. Розвідано Торчинське залишкове та Стремигородське корінне фосфор-титанове родовища із супутніми ванадієм і скандієм. Поряд із цим підготовлені до промислового освоєння родовища в межах Коростенського плутону, попередньо оцінені перспективні комплексні апатит-ільменітові родовища: Поромівське, Кропивенське, Видибірське, Давидківське та інші. Сумарні запаси та перспективні ресурси вивчених об’єктів перевищують світові.
У Новоборівському краєзнавчому музеї зберігається цікавий копія документу «Протокол спільної наради працівників Житомирської експедиції треста «Київгеологія» та Іршанського гірничо-збагачувального комбінату» (26 квітня 1965 р., селище Іршанськ).
Присутніми від Житомирської експедиції були головний інженер – Артамонов Л.Ф., головний геолог – Лунько В.Ф., старший геолог пошукових робіт – Кальна М.М.; від Іршанського комбінату директор – Санніков С.М., головний маркшейдер – Жук В.М., головний геолог – Мухін Ю.М. На засідання розглядались матеріали пошукової розвідки на ільменіт у верхів’ї річки Ірші. Зазначено, що у результаті пошуково-розвідувальних робіт і узагальнення матеріалів минулих років у верхній течії Ірші попередньо оконтурений розсип ільменіту, що простягається на 10 км з шириною 600 м.
Артамонов Л.Ф. Санніков С.М.
Зазначено, що Іршанське родовище має багато позитивних характеристик і очікуваних перспектив, тому заслуговує на промислову увагу. Вирішено вийти з пропозицією до керівництва галузі рекомендувати застосування Іршанським ГЗК дражного способу видобутку ільменіту.
Вищенаведений історичний документ промовисто говорить про тісну співпрацю геологів та гірників, яка у ті роки була надзвичайно плідною і корисною для держави.
P. S. Прикро, що сьогодні в Україні геологічна галузь знаходиться у глибокому занепаді. Житомирська ГРЕ, яка створила свого часу потужну мінерально-сировинну базу для комбінату і стала містоутворюючим підприємством селища Нова Борова, фактично, зупинила свою діяльність.
Олександр Голяченко,
краєзнавець
Коментарі:
Ваш коментар може бути першим :)
