КОНКУРС ТВОРІВ ПРИСВЯЧЕНИЙ 80-ЧЮ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата: 19.09.2017 09:51
Кількість переглядів: 844

Фото без опису

ОСІНЬ У МОЄМУ СЕЛИЩІ

Чудова, барвиста пора – осінь у моєму селищі гордовито носить своє золоте убранство, милуючи око та даруючи останні теплі дні, які незабаром зміняться прохолодними зливами, вітрами і суворою похмурою погодою.

З приходом осені моя рідна Нова Борова втрачає свіжу зелень вулиць, галявин, лісу. Тепер доріжки та алеї біля мого рідного ліцею забарвляться у сонячно-помаранчеві кольори, щоб з приходом вже перших холодів втратити свою яскравість і неповторність. З приходом осені мій рідний край втрачає свіжу зелень вулиць, галявин, лісу.

Прекрасне осіннє селище немов скинуло спекотний полон літа, пожвавішало, наповнилось голосами моїх друзів по ліцею, маленької дітвори з дитсадочка. Тепер ми, залишивши літні розваги, поспішаємо до закладу, щоб здобувати нові знання та займатися улюбленими справами у шкільних гуртках та секціях. Першокласники у новеньких шкільних формах граються на шкільному подвір`ї, збираючи жовті листочки для своєї вчительки.

І вулиці селища, і будинки з приходом осені виглядають особливо. І навіть у нудному і монотонному дощі  є своя принадність. Немов за помахом чарівної палички , дрібний дощик несе гармонію , приємні тихі вечори у колі моєї сім`ї. Осіння злива дарує всій природі , яка втомилася від    спеки, цілющу вологу , ніби винагороджуючи за літнє довготерпіння .

Строкаті розкриті парасольки, мокрий асфальт, ковдра з кленових листків – новоборівська осінь по-своєму мальовнича. Її фарби і мінливості створюють особливий настрій, спогади про теплі дні і радість передчуття сніжної зими. 

Я дуже люблю своє селище. Будь-яка пора року мені подобається. Але найбільше хвилюють роздуми і спогади в осінні чарівні дні.

Багінська Оксана,

5А клас Новоборівського

ЗНЗ І-ІІІ ступенів-ліцею

___________________________________________________________________________

__________________________________________________

__________________

СЕЛО  МОЄ, ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЄДИНЕ

Сонце сідає за обрій, вузенька лісова стежина губиться в  березовому гаю,  раптом виринає  з гущавини й  біжить  берегом річки  Ірша. Немов грайливе дівчисько, ховається серед струнких сосон, а потім  прямує  до шосейної дороги. Прискорюю ходу, чую  гуркіт машин і розумію - селище за кілька кроків. Хвилювання переповнює  душу,  серце калатає  в грудях, адже   скоро побачу обриси рідної домівки. Не була лише місяць, та він здався  вічністю. Там, на березі Чорного моря, під пекучим південним сонцем згадувала улюблену яблуню,  яка росте у бабусиному саду і дарує прохолоду спекотної днини. Так хотілося пройти вузькими тихими вуличками, обабіч яких в задумі схилили голови верби, насолодитися красою троянд та тюльпанів, що віночками оповивають чепурні хатини односельчан, почути дзвінкі голоси дівчат, що вміють передати в пісні і журбу, і радість, поринути у світ символіки та вірувань предків, споглядаючи вишивки, якими прикрашені оселі дорогих мені людей,  відчути затишок та спокій.

Селищу понад тисячу років. Багато змінилося за цей час. Навіки залишилися в землі, захищаючи батьківщину, безіменні солдати, у пам”ять про  них  піднялася свічкою  в небо стела. Вдихнувши наснагу з повітрям, насиченим запахом хвої, липи, бузку та черемхи, подалися підкорювати світ сини та доньки новоборівчан, навчившись людяності, доброти та любові у батьків. З”явилися сучасні підприємства, збудовані затишні навчальні заклади, до яких кожного року приходять діти, щоб крокувати шляхами життя поряд з добрими, чуйними, талановитими наставниками. Нагадують про необхідність збереження душевної чистоти   Римо-католицький костьол Святої Матері Скорботної та церква Святого Пантелеймона, звуки їх дзвонів лунають з піднебесся - на землю опускається благодать.

На серці затишно і спокійно,  думка лине у далеке десяте століття, коли навколо стояли високі соснові бори,  а в лісі поважно ходили дикі кабани, лисиці, бурі ведмеді. Хочеться знову потрапити у лоно первозданної природи, вдихати чисте повітря, слухати спів солов”я, дивитися на сонячні переливи у хвилях рідної річки, відчути себе мавкою  на безмежних пшеничних ланах, царівною підземних таємниць та багатств.

Це все рідна земля, частина мого серця.  На думку спадають слова Анатолія Пантуса:

Ця привітна земля здавна славиться всюди,

Кращі площі столиць - у поліськім вбранні.

Найщиріші серця мають мудрі, шановані люди,

Твої пісні в калиновій звучать стороні.

У прозорій Ірші - море вилитих сліз.

Ніби згадка про всіх земляків - синьоокі волошки.

Моє селище рідне! Ти - єдине у цілому світі,

В працьовитих людей сяє сонцем твоє майбуття.

Робота

учениці  7-Б класу

Горбач Аліни


« повернутися до розділу «Новини»

Код для вставки на сайт

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, Email, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних